Орієнтовні вимоги до контролю та оцінювання навчальних
досягнень учнів початкової школи
Змістом орієнтовних вимог до оцінювання
навчальних досягнень учнів початкової школи є виявлення, вимірювання та
оцінювання навчальних досягнень, які структуровані у навчальних програмах, за
предметами.
Оцінювання
навчальних досягнень учнів здійснюється вербально:
у 1 класі з усіх предметів
інваріантної складової. За рішенням педагогічної ради навчального закладу може надаватися
словесна характеристика знань, умінь і навичок
учнів 2 класу;
у 2-4 класах з предметів
інваріантної складової: «Інформатика», «Музичне мистецтво», «Образотворче
мистецтво», інтегрованого курсу «Мистецтво», «Основи здоров’я», «Фізична
культура», «Я у світі» та «Трудове навчання»;
у 1-4 класах з усіх
предметів варіативної складової.
Оцінювання навчальних досягнень учнів
здійснюється за 12-бальною
шкалою:
з предметів інваріантної складової освітніх
галузей: «Мови і літератури (мовний і
літературний компоненти)», «Математика», «Природознавство».
Виявлення рівня навчальних досягнень учнів
відбувається в процесі контролю.
Основними функціями контролю
навчальних досягнень учнів є: мотиваційна, діагностувальна, коригувальна,
прогностична, навчально-перевірювальна, розвивальна, виховна.
Об’єктами контролю у процесі навчання у початковій школі є складники
предметних компетентностей: знання про предмети і явища навколишнього світу,
взаємозв’язки і відношення між ними; вміння та
навички застосовувати засвоєні знання; досвід творчої діяльності; ціннісні
ставлення.
Облік результатів
контролю ведеться учителем/учителькою у Класному журналі і табелях навчальних
досягнень.
Структурними компонентами контролю навчальних досягнень
учнів є перевірка та оцінювання результатів навчальної
діяльності.
За формою організації
навчально-пізнавальної діяльності учнів перевірка може бути: індивідуальною, груповою, фронтальною; за
способом – усною (бесіда, розповідь учня), письмовою (самостійні і контрольні роботи,
перекази, диктанти, у тому числі окремі тестові, компетентнісні завдання тощо), а також
практичною (дослід, практична робота,
навчальний проект, учнівське портфоліо, спостереження, робота з картами,
заповнення таблиць, побудова схем, моделей тощо).
Перевірка навчальних
досягнень учнів здійснюється за допомогою різних методів, вибір яких зумовлюється особливостями змісту навчального
предмета, його обсягом, рівнем узагальнення, віковими можливостями учнів. Для
перевірки навчальних досягнень учнів необхідно застосовувати завдання різних когнітивних рівнів: на
відтворення знань, на розуміння, на застосування в стандартних і змінених
навчальних ситуаціях, уміння висловлювати власні судження, ставлення, оцінки.
Оцінювання – процес встановлення рівня навчальних досягнень
учня/учениці в оволодінні змістом предмета відповідно до вимог чинних навчальних
програм. Його результатом є педагогічна оцінка, яка відображається в
оцінювальних судженнях і висновках учителя/учительки вербально, або в балах. Виставлення
балів обов’язково супроводжується оцінювальними судженнями. Оцінювання у
початковій школі ґрунтується на врахуванні рівня досягнень учня/учениці, а не
ступеня його невдач. Результати оцінювання навчальних досягнень учнів є
конфіденційною інформацією, доступною лише для дитини та її батьків (або осіб,
що їх замінюють).
При вербальному оцінюванні використовуються
як усні, так і письмові оцінні судження, які характеризують процес навчання і
відображають кількісний і якісний його результати: ступінь засвоєння знань і
вмінь з навчальних предметів та характеристику особистісного розвитку учнів.
Характеристика особистісного розвитку учнів відображає самостійність, відповідальність, комунікативність,
уміння працювати в групі, ставлення до навчальної праці, рівень прикладених
зусиль, сформованість навчально-пізнавальних інтересів, ціннісних орієнтирів та
загальнонавчальних умінь тощо та здійснюється вербально під час поточного
контролю.
Недопустимою є заміна оцінок іншими зовнішніми атрибутами (зірочками,
квіточками, прапорцями тощо).
Об’єктивність і
точність оцінок забезпечуються такими критеріями:
якість знань
(міцність, повнота, глибина, узагальненість, системність, дієвість);
сформованість
ключових і предметних компетентностей, способів навчальної діяльності (виконання
за зразком, за аналогією, в нових ситуаціях);
досвід елементарної
творчої діяльності (частково-пошуковий і пошуковий рівні);
досвід емоційно-ціннісного
ставлення до навколишнього світу, до інших людей, до самого себе.
У початковій школі
застосовують поточний і підсумковий види
контролю, які здійснюють шляхом поточної перевірки та поточного оцінювання й
відповідно шляхом підсумкової перевірки та підсумкового оцінювання.
Поточний
контроль здійснюється в процесі вивчення теми/розділу з метою визначення рівня
розуміння і первинного засвоєння учнями окремих елементів змісту теми/розділу,
зв’язків між ними та засвоєним змістом попередніх тем/розділів уроків,
закріплення знань, умінь і навичок, їх актуалізації перед вивченням нового
матеріалу.
Поточну перевірку проводять індивідуально або фронтально в усній чи письмовій формі
систематично в межах кожної теми, визначеної навчальною програмою. Вона
передбачається учителем/учителькою під час підготовки до кожного уроку і
знаходить своє відображення у поурочних планах (конспектах) уроків. Поточна
перевірка може здійснюватись у формі короткотривалої (10-15 хвилин) самостійної письмової роботи, яка
охоплює певну частину навчального матеріалу. Як правило, вона носить
діагностичний характер.
Підсумкова перевірка у 1 класі передбачає
підсумкові контрольні роботи у кінці
навчального року (контрольне списування, комбінована контрольна робота з
математики та індивідуальна перевірка навички читання вголос і розуміння
прочитаного).
Підсумкова перевірка у 2-3 класах передбачає тематичну перевірку, у 4 класі – тематичну перевірку та підсумкові
контрольні роботи у кінці навчального року (з навчальних предметів, що
визначені Міністерством освіти і науки України для державної підсумкової
атестації).
Тематична
перевірка здійснюється у формі тематичної контрольної роботи після опанування
програмової теми/розділу (2-4 класи).
У разі, коли тему/розділ розраховано на велику кількість годин, її/його
розподіляють на логічно завершені частини – підтеми/підрозділи. Якщо ж
програмова тема/розділ невелика/ий за обсягом, то її/його об’єднують з однією
або кількома наступними темами/розділами.
Контрольні роботи з
будь-якого предмета в початкових класах проводять на другому або третьому уроці
за розкладом у середині робочого тижня (бажано – вівторок, середа), не більше
однієї такої роботи в день, а протягом тижня – не більше двох (у випадку двох
робіт на тиждень, бажано проводити їх у вівторок і четвер). Орієнтовна тривалість виконання роботи становить у
другому класі близько 30 хв., у третьому й четвертому класах – близько 35 хв.
Тематична перевірка навчальних досягнень
учнів (контрольні роботи) з предметів «Я у світі», «Основи здоров’я», «Трудове
навчання», «Образотворче мистецтво», «Музичне мистецтво», «Мистецтво», «Фізична
культура», «Інформатика» не проводиться.
Поточне оцінювання здійснюється за результатами поточної перевірки – усного опитування учнів
на уроці, виконання письмових робіт (класної роботи, зокрема самостійної,
практичної роботи тощо). Воно передбачає вербальну оцінку або оцінку в балах на основі Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи.
Поточна
оцінка за письмову роботу чи усне опитування виставляється у разі достатнього
для співвіднесення з критеріями оцінювання обсягу виконаних учнем/ученицею
завдань. Фрагментарні усні відповіді учнів на уроці в балах не оцінюються.
Під час оцінювання
навчальних досягнень учнів, презентованих в усній формі, до уваги беруться: якість знань та умінь –
правильність, повнота, глибина, дієвість, гнучкість, конкретність і узагальненість,
системність, усвідомленість, міцність; культура мовлення – послідовність
викладу матеріалу, правильне вживання термінів, повнота у формулюванні
висновків.
Під час
оцінювання практичної роботи враховують
самостійність, дотримання алгоритму, правильність, повноту, усвідомленість.
При
оцінюванні письмових робіт враховують
правильність і обсяг виконаної роботи.
Учитель/учителька перевіряє та оцінює якість виконання учнями кожної
письмової роботи. Усі письмові роботи навчального і контрольного характеру
перевіряються до наступного уроку, на якому рекомендується виконувати роботу
над типовими помилками колективно під керівництвом учителя/учительки; над
помилками, які є не типовими, організовується індивідуальна робота з
учнем/ученицею.
У 1 класі на етапі письма окремих літер, цифр правильно написану літеру або
цифру вчитель/вчителька обводить як зразок. Графічно неправильно написану
літеру або цифру вчитель підкреслює і на полях чи в окремому рядку дає зразок
правильного їх написання для практичного вправляння.
Під час формування графічних навичок у 1 класі допускається
виправлення форми літери чи цифри по написаному з метою вказування, де саме
учень/учениця припускається помилки. Неправильність нахилу помічається похилою
лінією поряд зі знаком, який дитина написала неправильно.
До виправлення помилок у письмових роботах учитель/учителька може підходити
диференційовано: виправляти помилки власноруч або підкреслювати слово/вираз
тощо з помилкою; підкреслювати саму помилку з метою самостійного виправлення її
учнем/ученицею, – враховуючи рівень сформованості відповідної навички у
конкретного учня/учениці.
У 2-4-х класах виправляти неправильний запис наведенням по написаному не
рекомендується.
Перевірка графічних навичок у 2-4 класах здійснюється з урахуванням форми, розміру,
нахилу, поєднання літер; культури оформлення письмової роботи. Окрема оцінка за
графічні навички не ставиться.
Охайність зошита та культура оформлення письмових
(поточних та контрольних) робіт (дата, назва та вид роботи, розміщення завдань
на сторінці) і наявність роботи над помилками враховується під час оцінювання
кожної роботи. Окремо оцінка за ведення зошитів не ставиться, відповідно
у журналі не фіксується. Кожна письмова робота,
виконана учнем/ученицею початкових класів в зошитах (у т. ч. в зошитах з
друкованою основою, за наявності), перевіряється до наступного уроку. Усі записи, зроблені вчителем/вчителькою в учнівському зошиті (виправлення
помилок, підкреслення, зразки письма, оцінка, фрази типу «Правильно», «Уже значно краще» тощо), виконуються чітко,
каліграфічно й охайно.
Підсумкове оцінювання
здійснюється за
тему, семестр, рік.
Підсумкове оцінювання за тему з навчальних
предметів «Українська мова», «Літературне читання», «Іноземна мова», «Мова
національної меншини», «Математика», «Природознавство» здійснюється з
урахуванням усіх поточних оцінок, отриманих під час вивчення розділу/теми
(підтеми), та оцінки за тематичну контрольну роботу.
Підсумкове оцінювання за тему з навчальних
предметів «Я у
світі», «Основи здоров’я», «Трудове навчання», «Образотворче мистецтво», «Музичне
мистецтво», «Мистецтво», «Фізична культура», «Інформатика» не проводиться.
Підсумкове оцінювання за семестр здійснюється на
основі результатів тематичного оцінювання з
урахуванням динаміки рівня навчальних досягнень учня/учениці.
Підсумкове оцінювання за рік здійснюється на
основі семестрових оцінок також з урахуванням динаміки рівня навчальних досягнень учня/учениці.
Додаток
до листа Міністерства
освіти і науки України
від 17.08.2016р. № 1/9-437
Початкова школа
У сучасних умовах ефективність початкової освіти
пов’язується з реалізацією компетентнісного підходу. Компетентнісні результати навчання визначено у Державному стандарті
початкової загальної освіти (2011р.), вимогах до засвоєння програмового змісту
з кожного навчального предмета (2012р.), до контролю та оцінювання навчальних
досягнень учнів (2014р.). Нині постає потреба у визначенні
резервів підвищення ефективності навчального процесу на засадах
компетентнісного підходу і розкритті механізмів їх використання у професійній
діяльності педагогів.
Як свідчать результати аналізу
сучасної практики, ефективній реалізації
компетентнісного підходу в навчанні молодших школярів сприяють:
зміни
підходів до підготовки і проведення уроку як основної форми організації
навчальної діяльності в умовах класно-урочної системи навчання (певне
структурування, встановлення міжпредметних зв’язків, конструювання на засадах міжпредметної інтеграції);
розширення
діапазону організаційних форм, методів навчання, способів навчальної взаємодії,
що мають на меті практичну спрямованість навчання і базуються на взаємозв’язках
урочної та позаурочної діяльності.
В умовах постійного збільшення обсягів навчального матеріалу дитині дедалі
складніше зібрати їх у цілісну картину. Тож на зміну урокам, на яких традиційно здебільшого переважає вивчення
теоретичного матеріалу, мають прийти компетентнісно орієнтовані, що сприяють
цілісному сприйняттю навчального матеріалу, формуванню системного мислення,
позитивного емоційного ставлення до пізнання. Одним із ефективніших шляхів їх
конструювання з урахуванням окреслених завдань є встановлення міжпредметних зв’язків – окремі короткочасні моменти
включення в урок запитань і завдань з матеріалу інших навчальних предметів, що
мають допоміжне значення для вивчення теми й сприяють глибшому сприйманню та
осмисленню певного поняття.
Міжпредметні зв’язки предметів мовного циклу, у тому числі іноземної
мови, з іншими можуть встановлюватись за пропонованим в підручниках або
дібраним учителем ілюстративним матеріалом (з природознавства, основ здоров’я, «Я
у світі», музичного і образотворчого мистецтва), за яким створюється мовленнєва
ситуація для виявлення учнями емоційно-ціннісних ставлень до зображеного.
Учитель може організувати полілог, дискусію, запропонувавши учням висловити
власну думку, а також може організувати роботу з добору схожих і
протилежних за значенням слів, пояснення значення слів тощо.
Якщо вчитель передбачає встановлення міжпредметних зв’язків із залученням
додаткового матеріалу, а саме репродукцій, аудіо-, відеозаписів музичних
творів, то бажано добирати їх з огляду на зміст навчальних програм з
образотворчого і музичного мистецтва для певного класу.
Формуванню в
учнів цілісної картини світу сприятимуть інтегровані
уроки (коли у межах одного уроку вивчається матеріал різних навчальних
предметів), а також бінарні інтегровані уроки (коли у межах двох уроків поспіль опрацьовується матеріал
двох і більше навчальних предметів). Основою ефективності таких уроків є чітке
визначення мети і відповідне їх планування для забезпечення різнобічного
розгляду учнями певного об’єкта, поняття, явища з використанням засобів різних
навчальних предметів.
Особливість
планування і проведення інтегрованих і бінарних інтегрованих уроків у
початковій школі полягає у тому, що вони можуть проводитись як одним учителем,
який викладає предмети, які інтегруються, так і двома вчителями у випадках,
коли другий предмет, що інтегрується, викладає фахівець (учитель, який викладає
відповідний предмет в основній школі). Через складність координації діяльності
педагогів у другому випадку такі інтегровані уроки проводять необґрунтовано
рідко, тому необхідно планувати такі уроки заздалегідь.
Інтеграція
уроків з природознавства, трудового навчання, музичного і образотворчого
мистецтва з українською мовою відбувається на основі реалізації
мовленнєвої й соціокультурної (за темами «Рідний край», «Батьківщина»,
«Громадські місця») змістових ліній, а з уроками літературного читання –
завдяки добору відповідних за змістом творів.
Під час інтеграції з іншими
навчальними предметами у 1 класі
вивчатиметься такий програмовий матеріал, як розрізнення назв предметів за
питаннями хто це? що це?; робота над
скоромовками, загадками, віршами; зображення ліній і фігур, штрихування і
розфарбовування; зображення ліній, схожих на елементи букв; мовні і немовні
звуки; співвідношення зображень об’єктів навколишнього світу із
звуками/буквами, що є в їхніх назвах; співвідношення зображень об’єктів
навколишнього світу зі словами, що їх називають; читання речень, коротких
текстів із вивченими буквами; робота над текстами природознавчого змісту;
слухання-розуміння текстів; побудова запитань і відповідей за прослуханим чи прочитаним
текстом; розігрування діалогів за заданою темою; повторення зразка зв’язного
висловлювання; переказування невеликого прослуханого тексту з опорою на подані
словосполучення, запитання, план; побудова зв’язного висловлювання за поданим
початком і малюнком, на основі прослуханого тексту, випадку із життя;
усвідомлене читання доступних текстів; робота з дитячою книжкою; добір і
записування назв зображень об’єктів навколишнього світу; складання і
записування речень за ілюстраціями, навчальними ситуаціями, подіями з життя
тощо.
У 2 класі під час інтеграції української мови з іншими навчальними
предметами вивчатиметься такий програмовий матеріал за мовленнєвою змістовою лінією,
як слухання-розуміння текстів художнього, розмовного або науково-художнього стилів;
усвідомлення елементів фактичного змісту, запам’ятовування послідовності подій;
побудова запитань і відповідей за прослуханим чи прочитаним текстом;
відтворення та розігрування діалогів із прослуханих, прочитаних казок,
розповідей; повторення зразка зв’язного висловлювання; переказування
прослуханого, прочитаного тексту за поданим планом; самостійне переказування
прослуханого, прочитаного, побаченого, виявлення свого ставлення до подій,
персонажів; складання розповіді на основі спостереження, власного досвіду, за
малюнком, серією малюнків, поданим початком, початком і кінцівкою; добір і
записування назв зображень об’єктів навколишнього світу; складання і
записування речень, що передають зміст малюнка, вид із вікна; складання 2-3
речень на задану тему, пов’язування їх між собою.
У 3 класі в процесі інтеграції з
іншими навчальними предметами вивчатиметься такий програмовий матеріал:
з української мови, як читання
напам’ять віршів і прозових творів; складання діалогу за малюнком, ситуацією;
переказування тексту за планом, опорними словами; висловлення своєї думки про
явища і події; повторення зразка зв’язного висловлювання з доповненням,
змінами; складання усних зв’язних висловлювань (розповідь, опис, міркування)
самостійно та за початком, основною частиною та кінцівкою, планом; складання і
записування запитань за змістом прочитаного, на задану тему та відповідей на
запитання; робота з деформованим текстом; написання переказів (розповідний
текст) за планом, з опорою на ключові слова та словосполучення; висловлення
власної думки в письмовій формі; удосконалення змісту і форми написаного
тексту; добирання слів для якнайточнішого вираження думки під час усного і
писемного мовлення;
з літературного читання, як визначення теми і основної думки твору;
знаходження у тексті опису природи тощо; визначення теми прислів’їв, віршів,
прозових творів.; складання простого плану до невеликих текстів; переказ за
планом; формулювання запитання і відповіді за змістом прочитаного; складання
діалогу (5-6 речень) на основі прочитаного; аналіз тексту з метою знаходження
певних ознак описуваних предметів, явищ, подій, встановлення
причинно-наслідкових зв’язків, визначення нового, узагальнення, доведення тощо;
виділення головного в прочитаному, співвідношення головної думки з заголовком,
прислів’ям, ілюстрацією; сенсорно естетичне сприймання художніх творів через
аналіз зображення словом кольорів, форм, звуків природи; визначення настрою,
загальної тональності твору; висловлювання про враження від прочитаного;
пізнавальна наукова інформація; порівняння художнього і науково-художнього
твору; самостійний добір книг за темою; читання дитячої періодики; колективне
обговорення прочитаного; колективне та індивідуальне складання варіантів
кінцівки літературної казки, творів-мініатюр, загадок, лічилок, заповнення
пропусків у творах; інсценування прочитаного.
У 4
класі має здійснюватися така робота з інтеграції навчального матеріалу:
з української мови: усвідомлення
фактичного змісту тексту; запам’ятовування послідовності подій, встановлення причинно-наслідкових
зв’язків, складання діалогу, зв’язного висловлювання (розповідь, опис,
міркування) за малюнком, описаною ситуацією – з опорою на допоміжні матеріали
(поданий зачин або кінцівку, опорні сполучення слів, план); переказ (докладний
або вибірковий) тексту з опорою на поданий або колективно складений план,
опорні сполучення слів, а також без опори на допоміжні матеріали; висловлювання
власних думок із приводу прочитаного, почутого, обґрунтування їх, доповнення
тексту на основі особистого життєвого досвіду (використовуються
тексти-розповіді, описи, міркування); складання і записування зв’язних між
собою речень, які описують малюнок, частину інтер’єру класу, навчальну ситуацію
на уроці; запитань на задану тему та відповідей на запитання; докладного чи
вибіркового переказу; розповіді, опису, міркування на добре знайому тему;
з літературного читання: свідоме, правильне,
виразне читання вголос із дотриманням основних норм літературної вимови;
усвідомлене, із дотриманням темпу читання мовчки різних за обсягом і жанровою
специфікою текстів; самостійне визначення теми і основної думки твору;
встановлення причинно-наслідкових зв’язків; складання плану і користування ним
для переказу тексту; самостійний добір книг; підтримання колективної дискусії
за змістом прочитаного.
Необхідно залучати і внутрішні резерви математики (вплив
предмета на розвиток критичного мислення, вміння логічно доводити свою думку,
обґрунтовувати свою позицію, вести полеміку) для становлення молодшого школяра як особистості,
свободи його самовизначення, досягнення ним ситуації успіху, формування у нього
громадянської позиції, що базується на системі гуманістичних цінностей.
Добираючи додаткові матеріали до уроків математики,
учителям слід звернути особливу увагу на відповідність їх змісту програмі,
віковим особливостям і навчальним можливостям учнів.
Окрему увагу варто приділяти розвитку математичного
мовлення учнів. Це має бути системною роботою, що спрямована на розвиток умінь
та навичок в усній та писемній формі відповідати на запитання, усно
обґрунтовувати правильність розв’язку, будувати логічні конструкції з
використанням відповідних словосполучень.
Звертаємо увагу, що
відповідно до Інструкції щодо заповнення класного журналу для 1-4 класів
загальноосвітніх навчальних закладів (наказ МОН України 08.04. 2015 року № 412)
дату і тему кожного з бінарних інтегрованих уроків записують окремо на
сторінках фіксації проведення уроків із певного предмета, а дату і тему
інтегрованого уроку фіксують на сторінці одного (за вибором учителя) з тих
навчальних предметів, зміст яких інтегрувався.
Реалізація компетентнісного підходу в навчанні молодших
школярів передбачає розширення діапазону форм організації навчання, методів та
способів навчальної взаємодії у взаємозв’язку урочної та позаурочної діяльності. Тож
із метою застосування учнями здобутих у процесі
навчальної діяльності знань, умінь і навичок у позаурочний час можуть
організовуватися різноманітні виховні заходи –
конкурси ерудитів, знавців навчальних предметів, інтелектуальні ігри «Що? Де? Коли?»
тощо.
Потужним
потенціалом для забезпечення єдності навчального і виховного процесів володіють
такі організаційні форми навчання як навчальний проект, колективна творча
справа. Наприклад, у 3 класі під час опрацьовування теми «Вода та її
властивості» на уроках природознавства можна запропонувати учням навчальний
проект щодо скорочення витрат води, у процесі виконання якого вони
з’ясовуватимуть кількість витрат води вдома (наприклад, під час чищення зубів),
у школі (під час миття рук) і визначатимуть шляхи їх скорочення, готуватимуть
пам’ятки і розміщуватимуть їх над раковинами та ін.
У випадках,
коли програмовий матеріал різних навчальних предметів дозволяє інтегрувати його
в межах одного навчального дня, можуть організовуватися так звані «тематичні дні»,
коли всі уроки за розкладом спрямовують на реалізацію єдиної виховної мети, що
знаходить логічне продовження у виховному заході.
З метою забезпечення міжпредметної інтеграції математики
з іншими навчальними предметами необхідно посилити виховний компонент цього навчального предмета.
Найбільший потенціал для цього мають текстові задачі. Сюжети завдань, у яких
описуються досягнення українців (світові й олімпійські рекорди українських
спортсменів, здобутки дослідників і науковців, шедеври світового мистецтва,
створені українцями тощо), історичні й географічні пам’ятки, історичні події,
які вплинули на розвиток держави, будуть сприятливими для формування патріотичних почуттів учнів, розвитку
їхньої національної самосвідомості тощо.
Резервом оптимізації навчального
процесу на компетентнісних засадах є його практична
спрямованість. З цією метою пропонується розширення діапазону
організаційних форм, методів навчання, способів навчальної взаємодії, з огляду
на формування способу дій, що передбачає залучення учнів до практичної
діяльності. Пріоритет належить засвоєнню навчального матеріалу у процесі
екскурсій, квестів, організації і проведення конкурсів, зустрічей, практикумів.
Серед
методів навчання мають домінувати інтерактивні, методи навчання у русі тощо. Діапазон
навчальної взаємодії школярів має розширюватися поступово: у 1-2 класах - це
переважно робота в парах і в малих групах (3 учні), у 3-4 класах – групова,
командна робота.
Необхідно відмовитися від практики механічного заучування
навчального матеріалу, а натомість використовувати способи поступового
запам’ятовування у процесі роботи. Для цього вчитель має організувати роботу з
пам’ятками, опорними схемами, таблицею множення тощо до того часу, доки не
відбудеться практичне засвоєння їхнього змісту. З цією метою можуть
використовуватися дидактичні ігри, що ґрунтуються на активізації кінестетичного
каналу сприймання інформації – класики, пальчикові ігри (на усну лічбу, у тому
числі таблиці множення, правопису словникових слів тощо).
Необхідно мінімізувати використання зошитів із друкованою
основою і передусім із таких навчальних предметів, де формування навички
практично виконувати роботу є їх основною метою («Інформатика», «Основи
здоров’я», «Я у світі» тощо). На цих уроках учитель може організувати бесіди, дискусії за змістом мультфільмів
(наприклад, телеканалу «ПлюсПлюс»), читання літературних текстів, публікацій у
дитячій періодиці, ситуацій, що висвітлюють у новинах, тощо, а також колективні творчі справи, навчальні проекти, зустрічі з фахівцями державних
установ, екскурсії тощо. Водночас у межах уроків з «Основ здоров’я» можуть
проводитись бесіди-інструктажі з безпеки життєдіяльності. У разі проведення в
межах уроку бесід-інструктажів, окрім запису на сторінці з навчального предмета
про проведення уроку, учитель фіксує це у розділі
VІІІ класного журналу «Облік проведення бесід, інструктажів із безпеки
життєдіяльності».
Водночас для формування і перевірки предметних
компетентностей учитель має спиратися на систему інтегрованих завдань, спрямованих на застосування учнями способів
навчально-пізнавальної діяльності, знань, умінь і навичок для розв’язання
певних задач у змодельованих життєвих ситуаціях. На
відміну від тестової форми, у такому форматі організації роботи учень матиме
змогу здійснювати різноманітні мисленнєві операції, розкривати
причинно-наслідкові зв’язки, аналізувати, зіставляти пропоновану ситуацію і робити
висновок, а не механічно обирати один із варіантів відповіді.
Що конкретно змінилося у програмах початкової школи?
Українська мова 2 клас
З Знято фіксовану кількість годин на кожну тему.1.Писемне мовлення: у змісті і у вимогах знято записування
складеного зв’язного висловлювання; кількість слів у
складеному усному висловлюванні приведена у відповідність із кількістю речень:було
40 слів - замінили на 20.
Літературне читання. 2 класУ 2 класі до кола читання включені імена Ніни Найдич, Галини Малик, Сашка Дерманського, Марини Павленко, Марини та Сергія Дяченків, Лариси Ніцой, Лесі Ворониної, Оксани Лущевської, Ігоря Січовика, Дмитра Кузьменка, Оксани Кротюк, Любові Відути, Сергія Пантюка, Віктора Терена, Мар’яни Савки, Наталки Поклад, Григорія Фальковича, Тетяни Стус, Катерини Міхаліциної.
Цілком вилучені такі вимоги: у 2-му класі: «розуміє спосіб складання таблиць додавання та віднімання чисел з переходом через десяток в межах 20», «виконує додавання і віднімання чисел з переходом через десяток в межах 20 способом округлення з опорою на зразок»; «має уявлення» про довжину, масу (1 клас), про кут (2 клас); «розуміє, що через одну точку можна провести безліч прямих; класифікує кути та многокутники за певними ознаками; будує коло (круг) заданого радіуса за допомогою циркуля; позначає на рисунку елементи кола та круга: центр, радіус, діаметр» (змістова лінія «Просторові відношення. Геометричні фігури», 3-й клас); «знає означення периметра многокутника; розв’язує задачі на обчислення довжини сторони прямокутника за відомими периметром і довжиною однієї сторони прямокутника» (змістова лінія «Величини», 3-й клас); «планує послідовність виконання дій під час письмового множення і ділення; розуміє спосіб множення на трицифрове число» (Змістова лінія «Числа дії з числами», Письмове множення і ділення на двоцифрові та трицифрові числа. 4 клас); «розуміє, що рух тіл описується за допомогою трійки взаємопов’язаних величин: шлях, швидкість і час» (змістова лінія «Величини», Швидкість, 4 клас); «визначає площу плоскої фігури за допомогою палетки» (змістова лінія «Величини», Площа. 4 клас).
Мінімізовані вимоги
Окремі вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів - мінімізовані. При ознайомленні із додаванням і відніманням без переходу через розряд в концентрі «Сотня», в 1-му класі, зазначено лише: «розуміє сутність порозрядного додавання і віднімання двоцифрових чисел без переходу через десяток», а у змісті цієї теми вилучено деталізацію випадків обчислення. Взагалі, мінімізовані вимоги у змістових лініях: Математичні вирази. Рівності. Нерівності (1, 2 клас), Просторові відношення. Геометричні фігури (2 клас. Коло і круг), Сюжетні задачі (4 клас). У окремих випадках обчислень знято вимогу «коментує свої дії під час виконання обчислень».
У змістовій частині програма з математики для 1 – 4-х класів зазнала таких змін: Виходячи з того, що Закон України №2442-VI «Про внесення змін у законодавчі акти із питань загальної середньої та дошкільної освіти», яким передбачена обов’язкова дошкільна освіта дітей старшого дошкільного віку, не діє повною мірою, то в 1-му класі виключено «Узагальнення і систематизацію математичних уявлень, сформованих у передшкільний період».
При вивченні таблиць множення та ділення, в 2-му класі, виокремлено два етапи, один з яких: «Таблиці множення чисел 6-9 та ділення на 6 – 9 (ознайомлення)». Враховано пропозиції щодо позначення геометричних фігур буквами (вилучено зі змісту програми 1-го класу), перенесення задач з буквеними даними (перенесено з 3-го класу в 4-й клас); термін «сукупність» замінено на «групу об’єктів», вилучено з 2-го класу задачі на збільшення та зменшення числа на кілька одиниць, сформульовані у непрямій формі, з програми 4 –го класу вилучено тему множення і ділення багатоцифрового числа на трицифрове тощо.
При розвантаженні програми з математики враховувались такі об’єктивні фактори:
1.Необхідність розвантаження програми у рамках чинного Державного стандарту початкової загальної освіти та наявності у шкільних бібліотечних фондах підручників, виданих за державні кошти у 2012-2016 роках. Тому, пропозиції щодо перенесення певного змісту (дробів, ускладнених рівнянь, задач на рух, задач на пропорційне ділення, задач на знаходження невідомих за двома різницями, письмового множення та ділення тощо) у 5-й клас реалізувати неможливо. З тієї самої причини не можна задовольнити вимоги дописувачів щодо підсилення в курсі математики початкової школи геометричної складової, введення від’ємних чисел та десяткових дробів тощо.
З огляду на ці фактори, не враховано пропозиції й щодо перенесення навчального змісту з одного класу до іншого, зокрема додавання та віднімання в межах 20 з переходом через розряд, нумерації чисел в концентрі «Сотня», табличного множення та ділення тощо).2.Наявність пропозицій, що заперечують (виключають) одна одну. Найбільш дискусійними були питання, що стосувалися таких тем:
· додавання та віднімання в межах 20 з переходом через розряд. Частина дописувачів пропонувала вивчати цей зміст в 1-му класі, а інша – залишити для вивчення у 2-ому (залишили у програмі 2-го кл.).· нумерація чисел в концентрі «Сотня», додавання та віднімання без переходу через розряд в концентрі «Сотня». Були пропозиції щодо перенесення цих питань до 2-го класу. Коментарі прихильників залишити вивчення теми «Концентр «Сотня»» у 1 класі були більш, ніж переконливі, в т.ч. - й з огляду на світовий досвід тощо (тему залишили в 1-му класі, але при вивченні додавання та віднімання без переходу через розряд в межах 100 спростили змістову та результативну частину програми).· письмове додавання та віднімання чисел. Ця тема вивчається у 3 класі. Були пропозиції розпочати її вивчення у 2-ому класі, з якими частина дописувачів не погоджувалася. Ми залишили цю тему для вивчення у 3 класі, оскільки вважаємо, що впродовж 2 класу варто сформувати відповідні навички усних обчислень, а далі – перейти до письмового додавання і віднімання чисел.· табличне множення та ділення. Пропозиції були досить різні: не вивчати таблиці множення і ділення у 2 класі, а перенести їх вивчення до 3-4 класу. Пропозиція друга: вивчати таблиці множення чисел 2 – 5 і відповідних випадків ділення у 2-му класі, а таблиці множення чисел 6 – 9 та відповідних випадків ділення - у 3-му класі. Обидві пропозиції не набрали якоїсь переважаючої підтримки. Тому нами прийнято компромісне рішення: у 2-му класі учні вивчають сутність дії множення і ділення, а самі таблиці використовують при обчисленнях. Таблиці множення чисел 6 – 9 та відповідні таблиці ділення вводяться на рівні ознайомлення. Знання таблиць множення напам’ять передбачається програмою 3-го класу.
Немає коментарів:
Дописати коментар